«В ілюстрацію приходять за великим коханням»: Ірина Вале про роботу ілюстраторкою, власний стиль та пошук клієнтів

Мені подобалося фарбувати табуретки, тому пішла на дизайнера інтер'єрів

У 15 років я захотіла піти вчитися до коледжу. Тато купив мені «Довідник навчальних закладів Києва», там було багато різних спеціальностей: я обрала ювеліра-модельєра. На першому занятті мені видали величезну коробку з різними інструментами, типу напильників. Тож я вчилася обробляти матеріали: срібло, мельхіор, мідь.

 

Тільки перед вступом до університету я пішла вчитися малювати. Там за рік наздогнала всю програму, якій у художці навчають сім років. Спеціальність в університеті я обирала за принципом того, що мені подобається робити: фарбувати паркани, табуретки вдома, дуже любила передачу «Квартирне питання». Тому обрала спеціальність дизайнера інтер'єрів, але це виявилося взагалі не про фарбування огорожі.

 

Я правда любила те, що робила, але після випуску 14 року в країні почалася війна, і дизайн-студії не наймали співробітників. Я шукала посаду помічника дизайнера, але мені пропонували взагалі інші: наприклад, менеджер із продажу плитки чи сантехніки. Це все, що майоріло мені найближчі кілька років, і це було нецікаво.

 

Тому літо було важким: я зрозуміла, що не маю ні професії, ні можливостей. Після закінчення інституту потрібен був час, щоб усе переосмислити, і я не малювала рік. Натомість працювала рік в кіоску: продавала шоколадки, печиво, авіаквитки, сувеніри. 

 

 

А потім почала проходити марафон «Шлях художника» від Джулії Кемерон. Це книга, що складається з різних щотижневих вправ, розрахована на три місяці. З основних завдань: ведення ранкових сторінок, тобто щоденника, і творчі побачення з собою раз на тиждень. Це коли робиш те, що тебе наповнює. У цій книзі були питання, що наводять на роздуми, і одне з них — це «Кому ви заздрите?». Я відповіла, що заздрю ​​ілюстраторам. І зрозуміла ким хочу бути!

 

Намалювала 48 кривих сніжинок, щоб обрати найкривішу

Мій стиль в трьох словах: криві, смішні і яскраві картинки. Щоб знайти його, я просто багато малювала та зрозуміла, що мені подобається цей напрямок. Я не дуже люблю все пряме та симетричне. Іноді навпаки хочу свідомо з цим боротися. Ювеліром би я була жахливим. Але виявилося, те, що погано для ювеліра — добре для ілюстратора.

 

За допомогою малювання я намагаюся сказати, що можна все: немає жодних меж у нашому сприйнятті і кожен може бути тим, ким сам захоче. Одного разу у мене було дуже кумедне замовлення. Треба було намалювати одну сніжинку для магазину. І як референс надіслали дитячу криво склеєну аплікацію. Тож я намалювала їх 48, аби вибрати найкривішу.

 

Коли прийшла в магазин, побачила, що вона скрізь: на підлозі, на пачках кави, на величезних панелях. І це було круто.

 

Талант — це якісь суперздібності

Питання таланту завжди дуже специфічне. Слово «талант» ніби дає тобі тавро: якщо він є, то ти зобов'язаний малювати, а якщо ні — то все, ти ніколи не працюватимеш у цій сфері.

 

 

Тому я не думаю, що маю талант. Мені здається, це вже якісь суперздібності, які на старті дають більше переваги. Але в майбутньому формуються нові зв'язки в мозку, ти краще починаєш розуміти процес і працювати швидше. Це приходить із досвідом, а не талантом.

 

У мене на початку кар'єри нічого не виходило дуже довго. Не було такого, що я була завжди попереду. І лише коли сама на себе почала працювати, з'явилося відчуття, що я цінний фахівець.

 

Зараз я не переймаюся тим, чи приймають люди мою творчість. Мені іноді пишуть «Що за маячня!», але загалом я транслюю те, що хочу, і моя аудиторія досить лояльна до цього. Я формую навколо себе середовище тих людей, яких я хотіла б бачити своїми друзями.

 

Я раджу ілюстраторам-початківцям займатися саморекламою, не думати, що це щось низьке і негідне нас. Також більше приділяти увагу діловій етиці, тому що професія ілюстратора — це насамперед про спілкування з клієнтом. І, звичайно, бути проактивним, самому приймати рішення і стукати у всі двері, не чекати що хтось дасть купу грошей просто так.

 

Весь шлях життєвий — це самоосвіта

Якщо ти хочеш стати ілюстратором, знайди художників, чий стиль тобі подобається. Тоді подивись, де ці люди вчилися, якими техніками володіють. Потім дай собі час, щоби зрозуміти, ілюстрація — це твоє це чи ні. І якщо зрозумієш, що твоє, можна йти на навчання.

 

Я пройшла тримісячний курс з ілюстрації, який розвивав візуальне мислення, і він був дуже потужним. Мені подобається, що на курсах дають інформацію структуровано. Але я також за самоосвіту, і, думаю, весь шлях життєвий — це самоосвіта. В інтернеті купа всього, чому можна навчитися. Якщо говорити про офіційну освіту, то я бачу сенс у приватних ініціативах та школах. Державна освіта застаріла, як на мене, тож я не вважаю, що обов’язково треба йти до університету. 

 

 

І важливо розуміти, що художник та ілюстратор — це дві різні професії. Ілюстратор малює на замовлення: у цьому плані є стабільність. Ти робиш якісно та тобі заплатять. А художник робить сам роботи та намагається їх продати потім. Це складніше, тому що ти робиш це для себе, сподіваючись, що хтось розділить твої цінності.

 

Клієнти приходять через мій блог

Я років 8 фіксую та публікую свої думки у блозі. Спочатку це було у ВК, після його закриття я почала публікуватися на Facebook та в Instagram. До останнього більш трепетно ​​ставлюся, бо там можна і сторіз робити, і побутові штуки показувати. Але замовлення йдуть переважно через Facebook. Для ілюстраторів в Україні він краще працює. 

 

Behance же для мене — майданчик для портфоліо, там зручно розміщувати свої роботи, але замовлення мені звідти жодного разу не приходили.

 

Ну і працює сарафанне радіо. Важливо скрізь розповідати про свою роботу, ділитися. І якісь зачіпки ставити, щоб люди розуміли чим ти займаєшся. Хтось у розмові другові скаже «мені потрібно щось таке, знаєш, скетчінг». І у другої людини має бути прямий зв'язок, що скетчінг — це Ірина Вале. І щоб ось ця зачіпка спрацювала, я скрізь розповідаю «Скетчінг — це я».

 

 

Я фрилансер і для мене фриланс — це як стиль життя. Я ніколи не працювала в офісі і не хочеться навіть пробувати, якщо чесно. Мені комфортний мій спосіб життя: у мене багато вільного часу і я це дуже ціную.

 

Ілюстрацією можна добре заробляти, але все ж це не найбільш фінансова сфера. В ілюстрацію приходять за великим коханням.